1. Словник української мови у 20 томах

ридван

РИДВА́Н, а, ч.

У XVIII – на початку XIX ст. – велика карета для далеких подорожей, запряжена 6–12 кіньми.

Поїхала [Венера] в своїм ридвані, Мов сотника якого пані (І. Котляревський);

Курною, роз'їждженою дорогою, плавно похитуючись на високих ресорах, м'яко котився ридван (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ридван — ридва́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ридван — див. КАРЕТА. Словник синонімів Караванського
  3. ридван — -а, ч. У 18 – на початку 20 ст. – велика карета для далеких подорожей, запряжена 6-12 кіньми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ридван — КАРЕ́ТА (закритий чотириколісний кінний віз на ресорах), БЕРЛИ́Н заст.; РИДВА́Н (такий віз для далеких подорожей, запряжений 6-12 кіньми). Усі пани поїхали до Єремії в дорогих блискучих каретах (І. Словник синонімів української мови
  5. ридван — Ридва́н, -на, в -ні; -ва́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ридван — РИДВА́Н, а, ч. У XVIII — на початку XIX ст. — велика карета для далеких подорожей, запряжена 6-12 кіньми. Поїхала [Венера] в своїм ридвані, Мов Сотника якого пані (Котл. Словник української мови в 11 томах
  7. ридван — Ридван, -на м. Дорожная карета, колымага. К. ЧР. 54. Кв. І. 233. Поїхала в своїм ридвані мов сотника якого пані. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка