рип
РИП¹, у, ч. Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше.
Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Мирний, І, 1954, 353);
Сьогодні, перед світанком, Андрія розбудив рип сінешніх дверей (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 146);
// Звук, який видають деркачі, снігурі та деякі інші птахи;
// Різкий, неприємний звук у голосі людини.
◊ За одни́м ри́пом — водночас, заразом.
— Посидів би ще, Михею. — Ганна чекає.. — То й ми за одним рипом. — Мирон теж встає (Зар., На.. світі, 1967, 100);
З ри́пом — з труднощами, через силу.
Інші дівчата входили в життя майстерні з скрипом, рипом, часто з сльозами й наріканнями (Сенч., Опов., 1959, 82);
На рипу́ (ри́пах) — який при користуванні рипить.
Василь уже сам, не питаючись нікого, заказав шевцеві чоботи, щоб і на одну ногу, і на рипу, і на високих підборах (Мирний, IV, 1955, 117);
А в Гната — сідло на рипах, кінь, як звір (Тют., Вир, 1964, 331).
РИП², РИП-РИ́П, виг.
1. Звуконаслідування, що відтворює різкий звук від тертя чогось об що-небудь.
Аж ось… рип!.. хтось увійшов у хату… (Кв.-Осн., II, 1956, 164);
— Зараз дійдемо до великого каменя, повернем до лісу, — говорить Марія і прислухається. «Рип-рип» — доганяє нас рипіння солдатських чобіт (Мур., Бук. повість, 1959, 184).
2. розм. Уживається як присудок за знач. ри́пнути.
То було ніколи й не загляне в нашу хату..; а це колись одного дня, ні сіло ні впало, Параска рип нашими сінешніми дверима! (Н.-Лев., II, 1956, 19);
— Коли це ворота рип: заїжджають до двору черкеси в шапках (Тют., Вир, 1964, 372).
Значення в інших словниках
- рип — рип 1 іменник чоловічого роду різкий звук рип 2 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- рип — I -у, ч. Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше. || Звук, якого видають деркачі, снігурі та деякі інші птахи. || Різкий, неприємний звук у голосі людини. За одним рипом — водночас, заразом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рип — РИП¹, у, ч. Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше. Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Панас Мирний); Сьогодні, перед світанком, Андрія розбудив рип сінешніх дверей (Д. Словник української мови у 20 томах
- рип — рип різкий скрип, звук (м, ср, ст) ◊ череви́ки на ри́пах черевики, що скриплять під час ходьби (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- рип — Ходім за одним рипом з хати. Давай вийдемо разом непомітно з хати. Приповідки або українсько-народня філософія
- рип — за одни́м ри́пом. Одночасно з ким-, чим-небудь; заразом, відразу. За одним рипом з Остапом і Мусій вийшов з хати (А. Головко); В клубі неодмінно побувайте. Та за одним рипом провідайте й нашу дослідницьку станцію (О. Ковінька). одни́м ри́пом. Фразеологічний словник української мови
- рип — Рип, ри́пу; ри́пи, -пів рип; рип-ри́п, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рип — Рип, -пу I м. Скрипъ. Рип за рипом у хату старости. рипи справляти. Часто отворять дверь. чоботи, черевики на рипах. Сапоги, башмаки со скрипомъ. Чоботи на рипах ваксовані. Св. Л. 174. --------------- Рип! II меж. Скрипъ! Коли ж тут у сінях двері — рип!... Словник української мови Грінченка