рип

Значення в інших словниках

1. рип — рип 1 іменник чоловічого роду різкий звук рип 2 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. рип — I -у, ч. Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше. || Звук, якого видають деркачі, снігурі та деякі інші птахи. || Різкий, неприємний звук у голосі людини. За одним рипом — водночас, заразом. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рип — РИП¹, у, ч. Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше. Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Панас Мирний); Сьогодні, перед світанком, Андрія розбудив рип сінешніх дверей (Д. Словник української мови у 20 томах
4. рип — рип різкий скрип, звук (м, ср, ст) ◊ череви́ки на ри́пах черевики, що скриплять під час ходьби (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. рип — за одни́м ри́пом. Одночасно з ким-, чим-небудь; заразом, відразу. За одним рипом з Остапом і Мусій вийшов з хати (А. Головко); В клубі неодмінно побувайте. Та за одним рипом провідайте й нашу дослідницьку станцію (О. Ковінька). одни́м ри́пом. Фразеологічний словник української мови
6. рип — Рип, ри́пу; ри́пи, -пів рип; рип-ри́п, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рип — РИП¹, у, ч. Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше. Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Мирний, І, 1954, 353); Сьогодні, перед світанком, Андрія розбудив рип сінешніх дверей (Д. Бедзик, Студ. Словник української мови в 11 томах
8. рип — Рип, -пу I м. Скрипъ. Рип за рипом у хату старости. рипи справляти. Часто отворять дверь. чоботи, черевики на рипах. Сапоги, башмаки со скрипомъ. Чоботи на рипах ваксовані. Св. Л. 174. --------------- Рип! II меж. Скрипъ! Коли ж тут у сінях двері — рип!... Словник української мови Грінченка