1. Приповідки або українсько-народня філософія

рити

Був Шумлянський — не шумів, був Шептицький — не шептів і ти Рило — не рий.

Всі три перемиські єпископи: Онуфрій Шумлянський 1746-62, Атанасій Шептицький 1762-79, Максиміліян Рило 1785-1794. Еп. Шумлянський, та Шептицький служили вірно греко-католицькій церкві, яка уважалась національною церквою українців, в противеньстві до римо-католицької церкви, яка уважалась національною церквою поляків. Еп. Рило був дуже великим прихильником Польщі, та її церкви, а тим самим не був щирим єпископом для своєї церкви та народу, отце було й причиною, що зложено цю приповідку.

Не будь тим, що риє.

Не будь свинею.

Рив, доки жив, а по смерті його зарили.

Про помершого, який за життя докучав людям, шукаючи усе зачіпки.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рити — ри́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рити — Копати; (береги, водою) розривати, розмивати; (моркву) викопувати; (речі) ЖМ. перебирати, переривати; (під кого) інтриґувати проти кого; Р. ритися. Словник синонімів Караванського
  3. рити — див. ганьбити; копати Словник синонімів Вусика
  4. рити — рию, риєш, недок. 1》 перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке. 2》 перех. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін. 3》 перех. Викопувати, видобувати що-небудь із землі. 4》 перех., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рити — 1. копати, викопувати, викопати, повикопувати, відкопувати, відкопати, повідкопувати, закопувати, закопати, позакопувати, накопувати, накопати, понакопувати, обкопувати, обкопати, пообкопувати, перекопувати, перекопати, поперекопувати, підкопувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. рити — РИ́ТИ, ри́ю, ри́єш, недок. 1. що. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке. Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір'я (М. Коцюбинський); Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (І. Словник української мови у 20 томах
  7. рити — ри́ти знев. 1. говорити поза очі (ст)||рицкати (рицькати) 2. шукати (м, ср) ◊ ри́ти кана́ли = ка́нал Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. рити — Рию, риєш, недок. 1. Зводити наклеп, звинувачувати в чомусь. Ти на кого риєш, гад??! 2. Шукати компромат на когось. Рити на своїх колег, копатись у їхній брудній білизні — от спосіб роботи у цій фірмі. Словник сучасного українського сленгу
  9. рити — КОПА́ТИ (лопатою, заступом тощо робити заглиблення в землі, снігу і т. ін.; видобувати щось із землі, снігу тощо), РИ́ТИ, ВИКО́ПУВАТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИБИРА́ТИ (видобувати із землі вирощену картоплю); КОПА́ТИСЯ (робити заглиблення в землі); ШТИКУВА́ТИ спец. Словник синонімів української мови
  10. рити — Ри́ти, ри́ю, ри́єш; рий, ри́йте; рив, ри́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. рити — РИ́ТИ, ри́ю, ри́єш, недок, 1. перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке. Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір’я (Коцюб., II, 1955, 51); Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (Фр. Словник української мови в 11 томах
  12. рити — Рити, -рию, -єш гл. 1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323. 2) рити на кого. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555. Словник української мови Грінченка