1. Словник української мови в 11 томах

рити

РИ́ТИ, ри́ю, ри́єш, недок,

1. перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке.

Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір’я (Коцюб., II, 1955, 51);

Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (Фр., VIII, 1952, 293);

*Образно. Бігучі річечки спускалися з гір, рили талий сніг, розтоплювали (Мирний, III, 1954, 60);

Долом шуміло, наче бурчак у повінь котив по річці каміння і рив береги (Коцюб., II, 1955, 72).

◊ Очи́ма зе́млю ри́ти див. о́ко¹.

2. перех. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін.

Мені не потрібне оце озеро, і я вирішив перенести його в парк.. Зараз риємо канал (Смолич, І, 1958, 74);

Вечори в роті, якщо вона не йшла рити траншеї або тягати шпали для перекрить, проходили в довгих задушевних розмовах (Гончар, І, 1954, 26);

Мурашки риють дуже глибокі — на 50 і більше метрів (аж до рівня грунтових вод) — ходи до «комор», в які зносять зібране ними насіння (Хлібороб Укр., 10, 1965, 47);

*Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Шевч., II, 1963, 171).

◊ Ри́ти моги́лу (моги́ли) див. моги́ла.

3. перех. Викопувати, видобувати що-небудь із землі.

— А паню видно по носі, що рилась в горосі, — відказав Антосьо і показав їй на ніс, що як навмисне був чимось замазаний, і додав, — рила моркву з петрушкою і вдавилась галушкою (Свидн., Люборацькі, 1955, 75);

Ззаду його товкла піхотинська лопатка, але він забув про неї і рив [пісок] руками, обкидав мокру спину піском, що тріщав на зубах, роз’їдав очі (Тют., Вир, 1964, 316).

4. перех., розм. Перебирати, перекладати, ворушити що-небудь, шукаючи щось.

5. неперех., на кого, проти кого, рідко під ким, перен. Підступно, таємно діяти на шкоду кому-небудь.

А як він, образившись, почне рити на неї?.. Де вона дінеться проти зими? (Мирний, III, 1954, 233);

[Цимбальський (таємничо):] Підозріваю, що він підкуплений англічанином і буде в своїй газеті рити против нас (Фр., IX, 1952, 377).

6. неперех., рідко. Те саме, що ри́тися 2.

Чорні, покривлені, мозолисті пальці рили в волоссі, і від часу до часу чувся стукіт.. голови об стіну (Коб., II, 1956, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рити — ри́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рити — Копати; (береги, водою) розривати, розмивати; (моркву) викопувати; (речі) ЖМ. перебирати, переривати; (під кого) інтриґувати проти кого; Р. ритися. Словник синонімів Караванського
  3. рити — див. ганьбити; копати Словник синонімів Вусика
  4. рити — рию, риєш, недок. 1》 перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке. 2》 перех. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін. 3》 перех. Викопувати, видобувати що-небудь із землі. 4》 перех., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рити — 1. копати, викопувати, викопати, повикопувати, відкопувати, відкопати, повідкопувати, закопувати, закопати, позакопувати, накопувати, накопати, понакопувати, обкопувати, обкопати, пообкопувати, перекопувати, перекопати, поперекопувати, підкопувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. рити — РИ́ТИ, ри́ю, ри́єш, недок. 1. що. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке. Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір'я (М. Коцюбинський); Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (І. Словник української мови у 20 томах
  7. рити — ри́ти знев. 1. говорити поза очі (ст)||рицкати (рицькати) 2. шукати (м, ср) ◊ ри́ти кана́ли = ка́нал Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. рити — Був Шумлянський — не шумів, був Шептицький — не шептів і ти Рило — не рий. Всі три перемиські єпископи: Онуфрій Шумлянський 1746-62, Атанасій Шептицький 1762-79, Максиміліян Рило 1785-1794. Еп. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. рити — Рию, риєш, недок. 1. Зводити наклеп, звинувачувати в чомусь. Ти на кого риєш, гад??! 2. Шукати компромат на когось. Рити на своїх колег, копатись у їхній брудній білизні — от спосіб роботи у цій фірмі. Словник сучасного українського сленгу
  10. рити — КОПА́ТИ (лопатою, заступом тощо робити заглиблення в землі, снігу і т. ін.; видобувати щось із землі, снігу тощо), РИ́ТИ, ВИКО́ПУВАТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИБИРА́ТИ (видобувати із землі вирощену картоплю); КОПА́ТИСЯ (робити заглиблення в землі); ШТИКУВА́ТИ спец. Словник синонімів української мови
  11. рити — Ри́ти, ри́ю, ри́єш; рий, ри́йте; рив, ри́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. рити — Рити, -рию, -єш гл. 1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323. 2) рити на кого. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555. Словник української мови Грінченка