ритвина
РИ́ТВИНА, и, ж., рідко. Глибока вибоїна, перев. з водою, болотом; ковбаня.
[Лікар:] Біг [Пузир], себе не тямлячи, та через ритвину схибнувся, упав з розмаху навзнак (К.-Карий, II, 1960, 369).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ритвина — ри́твина іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- ритвина — Баюра, вибій, ковдобина, ковтьоба, див. лужа Словник чужослів Павло Штепа
- ритвина — РИ́ТВИНА, и, ж., рідко. Глибока вибоїна, перев. з водою, болотом; ковбаня. [Лікар:] Біг [Пузир], себе не тямлячи, та через ритвину схибнувся, упав з розмаху навзнак (І. Карпенко-Карий). Словник української мови у 20 томах