1. Словник української мови у 20 томах

ритвина

РИ́ТВИНА, и, ж., рідко.

Глибока вибоїна, перев. з водою, болотом; ковбаня.

[Лікар:] Біг [Пузир], себе не тямлячи, та через ритвину схибнувся, упав з розмаху навзнак (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ритвина — ри́твина іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. ритвина — Баюра, вибій, ковдобина, ковтьоба, див. лужа Словник чужослів Павло Штепа
  3. ритвина — РИ́ТВИНА, и, ж., рідко. Глибока вибоїна, перев. з водою, болотом; ковбаня. [Лікар:] Біг [Пузир], себе не тямлячи, та через ритвину схибнувся, упав з розмаху навзнак (К.-Карий, II, 1960, 369). Словник української мови в 11 томах