1. Словник української мови у 20 томах

рити

РИ́ТИ, ри́ю, ри́єш, недок.

1. що. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке.

Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір'я (М. Коцюбинський);

Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (І. Франко);

* Образно. Бігучі річечки спускалися з гір, рили талий сніг, розтоплювали (Панас Мирний);

Долом шуміло, наче бурчак у повінь котив по річці каміння і рив береги (М. Коцюбинський).

2. що. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін.

Мені не потрібне оце озеро, і я вирішив перенести його в парк .. Зараз риємо канал (Ю. Смолич);

Вечори в роті, якщо вона не йшла рити траншеї або тягати шпали для перекрить, проходили в довгих задушевних розмовах (О. Гончар);

Мурашки риють дуже глибокі – на 50 і більше метрів (аж до рівня ґрунтових вод) – ходи до комор в які зносять зібране ними насіння (із журн.);

* Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Т. Шевченко).

3. що. Викопувати, видобувати що-небудь із землі.

– А паню видно по носі, що рилась в горосі, – відказав Антосьо і показав їй на ніс, що як навмисне був чимось замазаний, і додав, – рила моркву з петрушкою і вдавилась галушкою (А. Свидницький);

Ззаду його товкла піхотинська лопатка, але він забув про неї і рив [пісок] руками, обкидав мокру спину піском, що тріщав на зубах, роз'їдав очі (Григорій Тютюнник).

4. що, розм. Перебирати, перекладати, ворушити що-небудь, шукаючи щось.

5. на кого, проти кого, рідко під ким, перен. Підступно, таємно діяти на шкоду кому-небудь.

А як він, образившись, почне рити на неї?.. Де вона дінеться проти зими? (Панас Мирний);

[Цимбальський (таємничо):] Підозріваю, що він підкуплений англічанином [англійцем] і буде в своїй газеті рити проти нас (І. Франко).

6. рідко. Те саме, що ри́тися 2.

Чорні, покривлені, мозолисті пальці рили в волоссі, і від часу до часу чувся стукіт .. голови об стіну (О. Кобилянська).

◇ Ні ву́ха ні ри́ла <�Ні ри́ла, ні ву́ха> див. ву́хо;

(1) Ні ри́ла ні ву́ха (д) див. ву́хо;

(2) Очи́ма зе́млю ри́ти – дивитися вниз, під ноги.

А ідеш мимо і дивишся в землю – знов кричать: – Ей! . Що очима землю риєш? Мабуть, сумлінє [сумління] нечисте носиш? (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рити — ри́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рити — Копати; (береги, водою) розривати, розмивати; (моркву) викопувати; (речі) ЖМ. перебирати, переривати; (під кого) інтриґувати проти кого; Р. ритися. Словник синонімів Караванського
  3. рити — див. ганьбити; копати Словник синонімів Вусика
  4. рити — рию, риєш, недок. 1》 перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке. 2》 перех. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін. 3》 перех. Викопувати, видобувати що-небудь із землі. 4》 перех., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рити — 1. копати, викопувати, викопати, повикопувати, відкопувати, відкопати, повідкопувати, закопувати, закопати, позакопувати, накопувати, накопати, понакопувати, обкопувати, обкопати, пообкопувати, перекопувати, перекопати, поперекопувати, підкопувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. рити — ри́ти знев. 1. говорити поза очі (ст)||рицкати (рицькати) 2. шукати (м, ср) ◊ ри́ти кана́ли = ка́нал Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. рити — Був Шумлянський — не шумів, був Шептицький — не шептів і ти Рило — не рий. Всі три перемиські єпископи: Онуфрій Шумлянський 1746-62, Атанасій Шептицький 1762-79, Максиміліян Рило 1785-1794. Еп. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. рити — Рию, риєш, недок. 1. Зводити наклеп, звинувачувати в чомусь. Ти на кого риєш, гад??! 2. Шукати компромат на когось. Рити на своїх колег, копатись у їхній брудній білизні — от спосіб роботи у цій фірмі. Словник сучасного українського сленгу
  9. рити — КОПА́ТИ (лопатою, заступом тощо робити заглиблення в землі, снігу і т. ін.; видобувати щось із землі, снігу тощо), РИ́ТИ, ВИКО́ПУВАТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИБИРА́ТИ (видобувати із землі вирощену картоплю); КОПА́ТИСЯ (робити заглиблення в землі); ШТИКУВА́ТИ спец. Словник синонімів української мови
  10. рити — Ри́ти, ри́ю, ри́єш; рий, ри́йте; рив, ри́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. рити — РИ́ТИ, ри́ю, ри́єш, недок, 1. перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке. Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір’я (Коцюб., II, 1955, 51); Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (Фр. Словник української мови в 11 томах
  12. рити — Рити, -рию, -єш гл. 1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323. 2) рити на кого. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555. Словник української мови Грінченка