ритміка
РИ́ТМІКА, и, ж.
1. Сукупність усіх конкретних виявів ритму.
Пісня допомагала людям дружно працювати і справляти обряди і в свою чергу успадкувала від них ритміку трудових процесів (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 95);
У ліричних епізодах [опери «Запорожець за Дунаєм»] зустрічається вальсоподібпа ритміка, властива українському побутовому романсові (Укр. клас. опера, 1957, 141);
Ритміка поезії Лесі Українки дуже різноманітна. Найбільш уживаними в ній є трискладові розміри, особливо анапест (Укр. літ., 9, 1957, 258);
В цілому вишивка Львівської області відзначається легкістю і декоративністю композиції, виразністю ритміки,.. різноманітністю способів виконання (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 137);
Організм людини — найскладніша з існуючих на Землі систем, яка внаслідок довгої еволюції пристосувалась до ритміки нашої планети (Рад. Укр., 8.VII 1965, 4).
2. Наука про ритм.
Закони ритміки;
// Розділ віршування, що вивчає природу віршового ритму, принципи й методику його аналізу.
Пильна увага до ритміки, строфіки, евфонії вірша була властивою Тичині, починаючи з перших його творів (Поезія.., 1956, 137).
3. Система фізичних вправ з музичним супроводом, призначених для виховання відчуття ритму.
Значення в інших словниках
- ритміка — ри́тміка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ритміка — (від гр. rhythmіkos — співрозмірний, рівномірний) 1) наука про ритм 2) ознака віршової мови і ритмічної прози, що досягається певним розподілом наголошення. Словник стилістичних термінів
- ритміка — [ритм'іка] -кие, д. і м. -м'іц'і Орфоепічний словник української мови
- ритміка — -и, ж. 1》 Сукупність усіх конкретних виявів ритму. 2》 Наука про ритм та його закономірності. Закони ритміки. || Розділ віршування, що вивчає природу віршового ритму, принципи й методику його аналізу. 3》 Система фізичних вправ із музичним супроводом, призначених для виховання відчуття ритму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ритміка — 1. Теорія ритму, один з основних розділів античної теорії музики. 2. Сукупність виявів ритму в музиці. 3. Система вправ, навчальний предмет, який має на меті розвиток ритмічного почуття. Словник-довідник музичних термінів
- ритміка — РИ́ТМІКА, и, ж. 1. Сукупність усіх конкретних виявів ритму. У жартівливих піснях наспівного типу ритміка змінюється доволі часто (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- ритміка — ри́тміка (від грец. ρυθμικός – співрозмірний, рівномірний) 1. Вчення про ритм. 2. Сукупність усіх конкретних виявів ритму окремого твору, творчості композитора в цілому, музичного жанру тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- ритміка — Ри́тміка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)