1. Словник української мови в 11 томах

ритуал

РИТУА́Л, у, ч., книжн.

1. Сукупність обрядів, що супроводжують релігійну відправу і становлять її зовнішнє оформлення.

У хвіртку входить старий диякон з речами, належними до ритуалу (Л. Укр., II, 1951, 403);

Складовою частиною всякої релігії є виконання різних обрядів і ритуалів (Наука.., 5, 1958, 61).

2. Вироблений звичаєм або запроваджений порядок здійснення чого-небудь; церемонія, церемоніал.

Батько грав марш — родинний, інтимний марш. Його не виконувалося при сторонніх, його гралося тільки в тісному колі родини — увечері напередодні родинних свят.. Це був сімейний ритуал (Смолич, II, 1958, 36);

На Україні ще й нині побутує традиційне селянське весілля, в якому збереглися залишки вірувань наших далеких предків (переїзд весільного поїзду через вогнище тощо). В ході весільного ритуалу виконується велика кількість спеціальних пісень (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ритуал — ритуа́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ритуал — Обряд, церемонія, ур. дійство; п! ЦЕРЕМОНІЯЛ. Словник синонімів Караванського
  3. ритуал — (від лат. ritualis — обрядовий) вид обряду, історично утворена форма складної символічної поведінки, сукупність приписів і правил, які визначають порядок виконання обрядів Словник іншомовних соціокультурних термінів
  4. ритуал — [риетуал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  5. ритуал — -у, ч., книжн. 1》 Сукупність обрядів, що супроводжують релігійну відправу і становлять її зовнішнє оформлення. 2》 Вироблений звичаєм або запроваджений порядок здійснення чого-небудь; церемонія, церемоніал. 3》 біол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ритуал — Обряд Словник чужослів Павло Штепа
  7. Ритуал — Від лат. «ritualis» – «церемоніальний». Основними масонськими ритуалами є відкриття і закриття робіт у ложі, посвята нових членів (профанів) і переведення кандидатів у нові ступені («підвищення заробітної плати»). Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  8. ритуал — РИТУА́Л, у, ч., книжн. 1. Сукупність обрядів, що супроводжують релігійну відправу й становлять її зовнішнє оформлення. У хвіртку входить старий диякон з речами, належними до ритуалу (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  9. ритуал — ритуа́л (від лат. ritualis – обрядовий) 1. Сукупність обрядів, що супроводять релігійну церемонію, їх зовнішнє оформлення. 2. Церемонія, церемоніал. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. ритуал — ОБРЯ́Д (встановлений порядок здійснення яких-небудь дій, пов'язаних з певними традиціями, настановами), ЦЕРЕМО́НІЯ, ЦЕРЕМОНІА́Л, РИТУА́Л книжн., ДІ́Я заст. Словник синонімів української мови
  11. ритуал — Ритуа́л, -лу; -а́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)