1. Словник української мови в 11 томах

робітництво

РОБІТНИ́ЦТВО, а, с., збірн. Люди, які належать до робітничого класу; робітники.

Ще за царату він зв’язав свою долю з передовим робітництвом і провадив разом із ним боротьбу проти хазяїв заводу (Крот., Сини.., 1948, 97);

Саме робітництво виступає ініціатором найважливіших патріотичних починань, нових форм масового соціалістичного змагання (Ком. Укр., 4, 1970, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робітництво — робітни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. робітництво — -а, с., збірн. Люди, які належать до робітничого класу; робітники. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. робітництво — РОБІТНИ́ЦТВО, а, с., збірн. Робітники. Ще за царату він зв'язав свою долю з передовим робітництвом і провадив разом із ним боротьбу проти хазяїв заводу (Є. Словник української мови у 20 томах
  4. робітництво — Робітни́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)