родичання

РОДИЧА́ННЯ, я, с., розм.

1. Дія за знач. родича́тися.

— Хіба шлюб і родичання з шановним гетьманом мене зневажить? (Ле, Наливайко, 1957, 213);

Найбільше з усіх полюбила вона Зою, старшу за себе, але щиру, сердечну до неї… Тепер Степка зверталась до неї не інакше, як «сестричко», і Зоя гордилася цим родичанням (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 402).

2. Родинні стосунки, зв’язки.

Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі, або — нашому типові двоюрідний пліт (Хотк., І, 1966, 123).