родичання

РОДИЧА́ННЯ, я, с., розм.

1. Дія за знач. родича́тися.

– Хіба шлюб і родичання з шановним гетьманом мене зневажить? (Іван Ле);

Найбільше з усіх полюбила вона Зою, старшу за себе, але щиру, сердечну до неї... Тепер Степка зверталась до неї не інакше, як “сестричко”, і Зоя гордилася цим родичанням (В. Земляк).

2. Родинні стосунки, зв'язки.

Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі, або – нашому тинові двоюрідний пліт (Г. Хоткевич).