родич
РО́ДИЧ, а, ч.
1. кому, чий, рідко кого. Той, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь.
– Що воно за люди? – поспитала Христя в Кирила .. – Вони якісь мені далекі родичі доводяться... (Панас Мирний);
Парубок один, Микола Синяк, родич Луценків, був у боярах на весіллі одному (А. Тесленко);
Родич литовського канцлера Ян Сапега привів загін чисельністю близько 7,5 тис. чоловік (з навч. літ.);
* Образно. Хто біди боїться, тому вона родич (прислів'я);
Етнографія має багато родичів. Вона межує і з загальною історією, і з фольклористикою (М. Рильський);
// ірон.
Ми родичі: на однім сонці онучі сушили (прислів'я).
2. перен. Той, хто має однакові з ким-небудь думки, риси характеру і т. ін. схожий чимсь на когось.
Се був пройдисвіт і непевний, І всім відьмам був родич кревний – Упир і знахур ворожить. Умів і трясцю одшептати, І кров христьянську [християнську] замовляти (І. Котляревський).
3. Рослина, тварина чи птах одного виду з іншими рослинами, тваринами або птахами.
Дикий мигдаль, або так званий бобчук, був єдиним родичем персика, який не боявся морозів (з наук.-попул. літ.);
// Предмет одного роду, розряду з іншими предметами.
Всі гуртом .. несли або передавали Валентинові всякий брухт, що показувався недосвідченому окові якимсь родичем радіоприймача (О. Гончар).
◇ (1) Бі́дний ро́дич – нещасний, невлаштований.
– Та що казать, коли ви усе це самі знаєте, тільки прикидаєтеся бідним родичем, я мусила б покликати вас до себе в кабінет, викласти всі папери (В. Дрозд).
Значення в інших словниках
- родич — Родич (21, 435) – “батько”; [ІЦ-2006] ”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
- родич — ро́дич іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- родич — як ім. кревний, рідний, близький, д. свояк, кревняк; (далекий) десята вода на киселі; родак; мн. РОДИЧІ, жм. (мої) мої, (твої) твої тощо; пор. СВАТ. Словник синонімів Караванського
- родич — Двоюрідний, єдинокровний, єдиноматірний, єдиноплемінник, єдиноутробний, кревний, кревняк, однокровний, однокровник, одноматірний, одноплеменець, одноплемінник, покревник, покревнілий, ріднак, рідний, рідня, рідняк, родак, рожденик (рідко), свій... Словник синонімів Вусика
- родич — [родиеч] -ча, ор. -чем, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. родиеч'і, родиеч'іў два родиеч'і Орфоепічний словник української мови
- родич — -а, ч. 1》 кому, чий, рідко кого. Той, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь. || ірон. 2》 перен. Той, хто має однакові з ким-небудь думки, риси характеру і т. ін., схожий чимсь на когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- родич — Батько Словник застарілих та маловживаних слів
- родич — бі́дний ро́дич. Хто-небудь нещасний, невлаштований. — Та що казать, коли ви усе це самі знаєте, тільки прикидаєтеся бідним родичем, я мусила б покликати вас до себе в кабінет, викласти всі папери (В. Дрозд). Фразеологічний словник української мови
- родич — РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Словник синонімів української мови
- родич — Ро́дич, -ча, -чеві; -дичі, -чів, -чам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- родич — РО́ДИЧ, а, ч. 1. кому, чий, рідко кого. Той, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь. — Що воно за люди? — поспитала Христя в Кирила.. Словник української мови в 11 томах
- родич — Родич, -ча м. 1) Родственникъ. МВ. І. 14. Чуб. V. 1156. Мет. 252. Багато родичів, та нігде пообідать. Ном. № 9338. Вони йому родичі: дідового сусіда молотники — совсѣмъ не родственники. Ном. № 9350. 2) Родитель. Мали родичі сина. Гн. II. 67. Словник української мови Грінченка