рожево
РОЖЕ́ВО. Присл. до роже́вий 1, 2.
Сад білий — в цвіту — рожево забарвився: сходило сонце (Головко, І, 1957, 182);
Щоки цвітуть рожево (Ю. Янов., І, 1958, 195);
// у знач. присудк. сл.
Так у цім саду привітно! А як яблуні цвітуть, Навіть листя не помітно — Скрізь тоді рожево тут (Позн., Ми зростаєм., 1960, 72).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рожево — роже́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- рожево — Присл. до рожевий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- рожево — РОЖЕ́ВО. Присл. до роже́вий 1, 2. Сад білий – в цвіту – рожево забарвився: сходило сонце (А. Головко); Щоки цвітуть рожево (Ю. Яновський); // у знач. пред. Так у цім саду привітно! А як яблуні цвітуть, Навіть листя не помітно – Скрізь тоді рожево тут (М. Познанська). Словник української мови у 20 томах
- рожево — Рожево нар. Розовымъ цвѣтомъ, розово. Тілько з краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. ІІ. 188. І синьо, й рожево коло тії хатки. МВ. І. 18. Словник української мови Грінченка