1. Словник української мови в 11 томах

розбалакувати

РОЗБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Беззмістовно або багато балакати про що-небудь.

На неї-то впало око Микольця. З нею найрадше гуляв він і розбалакував (Коб., III, 1956, 478);

— Сказано — документи давай, а не розбалакуй! — Гнат підозріло глянув на Дорошеві окуляри.. — Хто тебе знає, що ти за людина (Тют., Вир, 1964, 117);

// Витрачати час на пусту балаканину.

— Геть, геть! Іди по-доброму, поки дрюком не прогнав.. Нічого мені з дурнями розбалакувати… (Мик., II, 1957, 32);

Він не прийшов сюди розбалакувати і розводити спогади чи там охи та ахи, він прийшов з заздалегідь визначеною метою (Загреб., Шепіт, 1966, 274).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбалакувати — розбала́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розбалакувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  3. розбалакувати — -ую, -уєш, недок., розм. Беззмістовно чи багато балакати про що-небудь. || Витрачати час на пусту балаканину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбалакувати — РОЗБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Беззмістовно або багато балакати про що-небудь. На неї-то впало око Микольця. З нею найрадше гуляв він і розбалакував (О. Кобилянська); – Сказано – документи давай, а не розбалакуй!... Словник української мови у 20 томах
  5. розбалакувати — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл. Словник синонімів української мови
  6. розбалакувати — Розбалакувати, -кую, -єш гл. 1) Разговаривать. 2) — кого́. Уговаривать, увѣрять, наговорить кому. Почали (пани) царя розбалакувати та й завірили, шо це правда. Мнж. 83. Словник української мови Грінченка