1. Словник української мови в 11 томах

розбомблений

РОЗБО́МБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розбомби́ти 1.

Ніколи ще не бачив письменник так сильно розбомбленого міста (Собко, Стадіон, 1954, 47);

Нічого певного не знає він про їхній смертний час, про те, як тонуло розбомблене фашистськими літаками транспортне судно (Гончар, Тронка, 1963, 218);

//

у знач. прикм. Вони [шляхи] пролягали скрізь — не тільки через розбомблені мости і каламутні ріки, через палаючі села і міста, а й через потолочені хліба, через понівечені сади (Цюпа, Назустріч.., 1958, 187);

— Руїни, попіл, згарища, пустка, розбомблені міста і села, сироти, вдови.., але ми перемогли (Рибак, Час.., 1960, 284);

Було це у Польщі, на якомусь розбомбленому вокзалі (Коз., Листи.., 1967, 33);

// розбо́мблено, безос. присудк. сл.

— Переправу розбомблено. Починають знову [бомбити] (Гончар, ІІІ, 1959, 361).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбомблений — розбо́мблений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розбомблений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розбомбити 1). || розбомблено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбомблений — РОЗБО́МБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розбомби́ти 1. Ніколи ще не бачив письменник так сильно розбомбленого міста (В. Собко); Нічого певного не знає він про їхній смертний час, про те, як тонуло розбомблене фашистськими літаками транспортне судно (О. Словник української мови у 20 томах