1. Словник української мови в 11 томах

розбризкувати

РОЗБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш; док., перех. Розпліскувати рідину бризками, дрібними краплями.

Вона підійшла до великої білої миски з холодною водою, почала хлюпати на себе повними пригорщами, розбризкуючи воду по всій кімнаті (Мик., II, 1957, 290);

Машина швидко їхала по мокрому асфальту, і шини з тихим шумом розбризкували краплі осіннього холодного дощу (Собко, Зор. крила, 1950, 117);

Наш куций газик-всюдихід уклонявся кожній ямці, але слухняно брав гірки, розбризкував геть калюжі (Жур., Звич. турботи, 1960, 38);

*Образно. Неквапливо брав [Дзелензік] до рук баяна, розвертав його красивим червоним віялом. Дзвінким роєм розбризкував у принишклому березняку веселі звуки, що брали за душу (Збан., Доля, 1961, 21);

// Розпиляти, розсіювати що-небудь.

Особливо подобався Андрієві плакат, де над буряковими плантаціями літак розбризкує отруту (Донч., IV, 1957, 451);

// Розсипати, розкидати в різні боки (іскри, сніг і т. ін.).

Половина хат горіла. Охоплена полум’ям солома тріщала, розбризкуючи іскри і попіл (Багмут, Записки.., 1961, 64);

Дівчина, не одриваючись від подруг, затупотіла ногами, розбризкуючи навколо сніг, і заляскотіла на все селище: Сніжок іде, метіль мете (Коз., Сальвія, 1959, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбризкувати — розбри́зкувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбризкувати — -ую, -уєш, недок., розбризкати, -аю, -аєш, док., перех. Розпліскувати рідину бризками, дрібними краплями. || Розпиляти, розсіювати що-небудь. || Розсипати, розкидати в різні боки (іскри, сніг і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбризкувати — РОЗБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док., що. Розпліскувати рідину бризками, дрібними краплями. Вона підійшла до великої білої миски з холодною водою, почала хлюпати на себе повними пригорщами, розбризкуючи воду по всій кімнаті (І. Словник української мови у 20 томах
  4. розбризкувати — РОЗБРИ́ЗКУВАТИ (рідину); РОЗХЛЮ́ПУВАТИ (хлюпаючи); РОЗЛЯ́ПУВАТИ, РОЗПЛІ́СКУВАТИ, РОЗПЛЮ́СКУВАТИ розм. (ляпаючи). — Док.: розбри́зкати, розхлю́пати, розля́пати, розплеска́ти, розплю́скати. Вулицею часом промчить, розбризкуючи рідке болото, машина (Я. Словник синонімів української мови
  5. розбризкувати — Розбри́зкувати, -кую, -куєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розбризкувати — Розбризкувати, -кую, -єш сов. в. розбризкати, -каю, -єш, гл. Разбрызгивать, разбрызгать. Словник української мови Грінченка