1. Словник української мови в 11 томах

розбуртовувати

РОЗБУРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБУРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., с. г. Забирати що-небудь з буртів.

Наприкінці березня або на початку квітня коренеплоди в день їх садіння розбуртовують і провадять ще один добір за розміром та формою (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 298).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбуртовувати — розбурто́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбуртовувати — -ую, -уєш, недок., розбуртувати, -ую, -уєш, док., перех., с. г. Забирати що-небудь з буртів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбуртовувати — РОЗБУРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБУРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, с. г. Забирати що-небудь з буртів. Наприкінці березня або на початку квітня коренеплоди в день їх садіння розбуртовують і провадять ще один добір за розміром та формою (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах