1. Словник української мови в 11 томах

розбійництво

РОЗБІ́ЙНИЦТВО, а, с. Заняття розбоєм.

— Добре, що прийшов, сину… Тепер помру спокійно. Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво — недобре ремесло (Три золоті сл., 1968, 141);

[Оленка:] І хіба це страшно? Хіба арештують нас за злодійство або розбійництво? (Ірчан, І, 1958, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбійництво — розбі́йництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розбійництво — -а, с. Заняття розбоєм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбійництво — РОЗБІ́ЙНИЦТВО, а, с. Заняття розбоєм. – Добре, що прийшов, сину... Тепер помру спокійно. Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво – недобре ремесло (В. Королевич); [Оленка:] І хіба це страшно? Хіба арештують нас за злодійство або розбійництво? (Мирослав Ірчан). Словник української мови у 20 томах
  4. розбійництво — РОЗБІ́Й (напад, вбивство з метою пограбування), РОЗБІ́ЙНИЦТВО, РОЗБИША́ЦТВО, ХАРЦИ́ЗСТВО (ХАРЦИ́ЗТВО) розм., ХАРЦИЗЯ́ЦТВО розм., ЗДОБИ́ЧНИЦТВО розм. Словник синонімів української мови