1. Словник української мови в 11 томах

розбійничок

РОЗБІ́ЙНИЧОК, чка, ч.

1. розм. Те саме, що розбі́йник 1.

Що найстарший та й розбійничок На воронім коні грає. Що він грає, грає-виграває, До табору привертає… (Коцюб., І, 1955, 184);

Маруся, притихнувши, слухала, як багата удова, злакомившися на червонії червінчики та на пишні убірчики, силою-неволею віддавала дочку свою, одиначку, за Янчика, великого розбійничка (Хотк., II, 1966, 18).

2. Пестл. до розбі́йник 2.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбійничок — розбі́йничок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розбійничок — -чка, ч. 1》 розм. Те саме, що розбійник 1). 2》 Пестл. до розбійник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбійничок — РОЗБІ́ЙНИЧОК, чка, ч. 1. розм. Те саме, що розбі́йник 1. Що найстарший та й розбійничок На воронім коні грає. Що він грає, грає-виграває, До табору привертає... (М. Словник української мови у 20 томах