1. Словник української мови в 11 томах

розбіяка

РОЗБІЯ́КА, и, рідко.

1. ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник.

Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його розбійників, які замахнулися вже на його ножами; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (Вас., І, 1959, 164);

Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої [своєї] (Рудан., Тв., 1959, 46).

2. ч. і ж. Те саме, що задира́ка.

— Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його уславили: як до нього добре — він удвічі добрий (Вас., II, 1959, 361).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбіяка — розбія́ка 1 іменник чоловічого роду, істота розбійник рідко розбія́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота задирака рідко Орфографічний словник української мови
  2. розбіяка — див. задерикуватий; непокірний; розбійник Словник синонімів Вусика
  3. розбіяка — -и, рідко. 1》 ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. 2》 ч. і ж. Те саме, що задирака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбіяка — див. бандит, пірат, розбійник Словник чужослів Павло Штепа
  5. розбіяка — РОЗБІЯ́КА, и, рідко. 1. ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його розбійників, які замахнулися вже на його ножами; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею... Словник української мови у 20 томах
  6. розбіяка — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал. Словник синонімів української мови
  7. розбіяка — Розбіяка, -ки м. Разбойникъ, забіяка, драчунъ. КС. 1882. X. 167. Грин. III. 591. І чоловічок не показний, а там розбіяка такий, що й Господи. Харьк. Словник української мови Грінченка