1. Словник української мови в 11 томах

розважання

РОЗВАЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розважа́ти.

— Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. — Не дуже вгамовалась [вгамувалась] Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П. Куліш, Вибр., 1969, 103);

По довгих розважаннях і тайних нарадах вийшло вкінці, щоби конче виїхати до більшого міста на м’ясниці (Кобр., Вибр., 1954, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розважання — розважа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розважання — див. веселощі Словник синонімів Вусика
  3. розважання — -я, с. Дія за знач. розважати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розважання — РОЗВАЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розважа́ти. – Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. – Не дуже вгамовалась [вгамувалась] Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П. Словник української мови у 20 томах
  5. розважання — Розважа́ння, -ня с. = розвага. Словник української мови Грінченка