розвилка
РОЗВИ́ЛКА, и, ж.
1. Відгалуження (у 2 знач.) гілок.
У дерев маловитривалих південних сортів, при різких коливаннях температури наприкінці зими, часто пошкоджуються морозами штамб і розвилка основних гілок крони (Колг. Укр., 4, 1959, 41);
// Місце, де утворюється таке відгалуження.
Дерево захиталося, зарипіло. Роман поліз вище, Яринка сіла на розвилці (Збан., Між.. людьми, 1955, 122);
Зимові кубельця з гусінню міцно присновані [прикріплені] до верхівок і розвилок гілок і не гойдаються (Озелен. колг. села, 1955, 249).
2. Місце розгалуження дороги.
На розвилці доріг, тулячись ближче до березняка, стояв найближчий, одноповерховий будиночок (Коз., Сальвія, 1959, 16);
Коли Катя прийшла до розвилки, де комсомольські рейки з’єднувалися з шахтною залізницею, всі вже були там (Собко, Нам спокій.., 1959, 159).
Значення в інших словниках
- розвилка — розви́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розвилка — див. дорога; роздоріжжя Словник синонімів Вусика
- розвилка — -и, ж. 1》 Відгалуження (у 2 знач.) гілок. 2》 Місце розгалуження дороги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвилка — (дороги) роздоріжжя, розстань, розтік, розтока, див. рогуля Словник чужослів Павло Штепа
- розвилка — РОЗВИ́ЛКА, и, ж. 1. Відгалуження (у 2 знач.) гілок. У дерев маловитривалих південних сортів, при різких коливаннях температури наприкінці зими, часто пошкоджуються морозами штамб і розвилка основних гілок крони (з наук.-попул. літ.); Держак [граблів] .. Словник української мови у 20 томах
- розвилка — РОЗВИ́ЛКА (стовбура дерева, гілки), РОЗВИ́ЛИНА, РОЗСО́ХА, РОЗГІ́ЛКА, РОЗГІ́ЛЛЯ, РОЗГІ́ЛЕННЯ розм., РОГА́ТИНА розм. Я швидко відшукав потрібну грушу, в розвилці розчахнутих стовбурів, серед листя, прикиданого снігом... Словник синонімів української мови