1. Словник української мови в 11 томах

розвитий

РОЗВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розви́ти;

// У знач. прикм.

Широкий битий гостинець тягнувся, як розвитий звій полотна серед зеленого лісу (Кобр., Вибр., 1954, 75);

Іспанія, кров’ю народу полита, Сьогодні приснилась мені. Я бачив над нею знамено розвите І небо в диму та в огні (Перв., І, 1958, 188).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвитий — розви́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розвитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розвити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвитий — РОЗВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розви́ти. Розвите вітром волосся; // у знач. прикм. Широкий битий гостинець тягнувся, як розвитий звій полотна серед зеленого лісу (Н. Кобринська); Іспанія, кров'ю народу полита, Сьогодні приснилась мені. Словник української мови у 20 томах