розворушуватися
РОЗВОРУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗВОРУШИ́ТИСЯ, рушу́ся, ру́шишся, док.
1. Починати рухатися, перестаючи бути малорухомим.
— Татоньку, голубоньку! Ой, татоньку наш любий! — Да ну, ну! годі вже, годі! Чого се розворушились, як бджоли? (Вовчок, І, 1955, 57);
*Образно. Її [свободу] ти бережи, юначе! На заході кубло звіряче розворушилося… Пильнуй! Всі плани ворогів руйнуй! (Тич., До молоді.., 1959, 13).
2. перен. Ставати діяльним, активним, виходити із стану бездіяльності, апатії, байдужості.
Гості примітили, що хазяйка стала добріша, й собі якось розворушились (Н.-Лев., III, 1956, 36);
Доволі зачепити їх [ченців] — і вони зараз розворушаться і почнуть викладати хатнє сміття. Сплітки тут, сварки, заздрість (Коцюб., III, 1956, 141);
// Виникати, з’являтися (про почуття, думки, спогади).
Старий Узенбаєв тихо схилив голову й нічого не відповів синові. Багато думок розворушилося в старого (Донч., І, 1956, 138).
Значення в інших словниках
- розворушуватися — розвору́шуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розворушуватися — -уюся, -уєшся, недок., розворушитися, -рушуся, -рушишся, док. 1》 Починати рухатися, перестаючи бути малорухомим. 2》 перен. Ставати діяльним, активним, виходити зі стану бездіяльності, апатії, байдужості. || Виникати, з'являтися (про почуття, думки, спогади). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розворушуватися — РОЗВОРУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗВОРУШИ́ТИСЯ, рушу́ся, ру́шишся, док. 1. Починати рухатися, перестаючи бути малорухомим. – Татоньку, голубоньку! Ой, татоньку наш любий! – Да ну, ну! годі вже, годі! Чого се розворушились, як бджоли?... Словник української мови у 20 томах
- розворушуватися — ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ... Словник синонімів української мови