розворушуватися

РОЗВОРУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗВОРУШИ́ТИСЯ, рушу́ся, ру́шишся, док.

1. Починати рухатися, перестаючи бути малорухомим.

– Татоньку, голубоньку! Ой, татоньку наш любий! – Да ну, ну! годі вже, годі! Чого се розворушились, як бджоли? (Марко Вовчок);

* Образно. Її [свободу] ти бережи, юначе! .. Кубло звіряче розворушилося... Пильнуй! Всі плани ворогів руйнуй! (П. Тичина).

2. перен. Ставати активним, виходити із стану бездіяльності, апатії, байдужості.

Гості примітили, що хазяйка стала добріша, й собі якось розворушились (І. Нечуй-Левицький);

Доволі зачепити їх – і вони зараз розворушаться і почнуть викладати хатнє сміття. Сплітки тут, сварки, заздрість (М. Коцюбинський);

“Негайно розпочинайте сівбу ярих!” – “Ще сніг на полях”, – кажете ви. “Починайте. Поки ви розворушитеся, сніг розтане” (із журн.);

// Виникати, з'являтися (про почуття, думки, спогади).

Старий Узенбаєв тихо схилив голову й нічого не відповів синові. Багато думок розворушилося в старого (О. Донченко).