розворушувати

РОЗВОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВОРУШИ́ТИ, рушу́, ру́шиш, док., що.

1. Ворушачи, щось перекидати, перевертати, розкидати.

Працюючи, розворушиш родючу землю – і вона тобі у відповідь житами зросте, пшеницями підведеться... (П. Тичина);

* Образно. Рішучий світла лет Розворушив, поруйнував туманів купи, Що нагромадились на морі в далині (В. Поліщук);

// Ворушачи, ворушачись, приводити щось до певного стану, вигляду.

Вона гучно сміялась з кожного його жартівливого слова; ловила ту мить, коли він, стріпнувши головою, розворушував і знову приборкував свій розкішний чуб (С. Журахович);

Він вставав і стояв, погойдувався, щоб розворушити кості та пожвавити кровообіг (І. Багряний);

// Руйнувати, пошкоджувати що-небудь.

Він розворушив комашник і довго стежив, як метушиться перелякана комашня (З. Тулуб);

– Одне гніздо осине розворушили, а друге ще стоїть ось незаймане, – сказав Єгор (А. Шиян);

// кого, розм. Примушувати когось рухатися.

– Давай, – кажу, – візьмемо його під руки та побігаємо трохи. Може, розворушимо чоловіка (Г. Хоткевич);

Під час другого антракту, ледве на закритій завісі розправилися зморшки і світло в залі розворушило глядачів, мов комашню, Ганна Дмитрівна побачила внизу Максима Коваля... (О. Копиленко).

2. кого, перен. Спонукати когось до дії, робити активним, виводити із стану бездіяльності, апатії, байдужості.

– Пане Ястшембський! Розворуши як-небудь Василину, щоб вона потанцювала, – просив Хшановський (І. Нечуй-Левицький);

Часто дописувач звідкілясь із провінції напише кілька дописів – і стоп: не розворушиш його ніяк (В. Еллан-Блакитний);

Тарас, розпалившись, маючи перед собою до того затурканих і пригнічених людей, що вже й боялися називати себе людьми, – намагався розворушити їх, збудити в них почуття людської гідності (Яків Баш);

Чому княгиня мовчить?.. Важко розворушити цю задуману жінку (А. Хижняк);

// що. Викликати, пробуджувати щось у кого-небудь (почуття, думки, спогади і т. ін.).

Ця невеличка робота носитиме назву “День у дорозі”.. і виявлятиме – який має вплив на душу людську краса світова, які почуття розворушує та або друга картина (Панас Мирний);

Через кілька хвилин Меркурій знову вбіг до світлиці, на його блідих щоках горілка уже розворушувала рум'янці (М. Стельмах);

Блискуча мрія блискавкою мигнула в голові отця Палладія й розворушила його честолюбність і потяг до слави (І. Нечуй-Левицький);

[Сергій:] Слова Франкової пісні розворушили в мені спогади... (Л. Смілянський);

Обличчя у боцмана лагідне, голос проникливий.., мабуть, не одну думку розворушив Федя в його посивілій голові (Д. Ткач);

// кого, що. Глибоко хвилювати, тривожити, збуджувати когось.

Чутка про ораторів, які мали приїхати з міста, ще більше розворушила селян (П. Панч);

Ця зовсім не ціцеронівська промова розворушила залу. Присутні зашепотіли, загомоніли поміж себе (Ю. Шовкопляс);

Тобі вірю. І тільки з тобою так і говорив, а з іншим ніколи б. Розворушив ти мене. Ох, сильно розворушив (В. Винниченко).

3. перен., рідко. Активно, діяльно розпочинати що-небудь.

Коли ми цю справу хочемо як слід розворушити, то треба поспішати – березень вже не за горами (В. Собко).

◇ (1) Розвору́шувати / розворуши́ти ду́шу (се́рце) – викликати в кого-небудь почуття схвильованості, розчуленості.

І враз почув я голос невимовний, Той голос, що його лиш серце зна, Для уха тихий, але сили повний, Що душу розворушує до дна (І. Франко);

[Грицько:] Яка ти добра, Яка ти вірна! Мовою твоєю Ти серце все в мені розворушила (В. Самійленко).