1. Фразеологічний словник української мови

розворушувати

я́три́ти (роз’я́трювати, розтрою́джувати, розвору́шувати і т. ін.) / роз’я́три́ти (розтрою́дити, розворуши́ти і т. ін.) (незаго́йну (да́вню)) ра́ну (в се́рці (в душі́)) кого, чию, рідше кому. Необережними словами, діями змушувати кого-небудь знову морально страждати або переживати щось неприємне. — Не ятріть мою рану, діду. Я й так насилу стримуюсь (Ю. Яновський); Узявши граматику, прочитав він два рядки, але, роз’ятрюючи в серці рану, знов спитав отця Алоїзія: — А скільки років хлопчикові, який грав учора Кіра? (З. Тулуб); Розмова ся розтроюдила їй в серці незагойну рану, Софія пригадувала вчорашній прикрий вечір (Леся Українка); // чим. Викликати важкі спогади, переживання. Офіцер аж до порога провів дідуся. Йому було прикро, що необережною розмовою роз’ятрив незагойну рану в серці старенького (Ю. Збанацький); Микола Іванович розворушив своїми словами давню удовину рану, згадавши Гордія (І. Цюпа).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розворушувати — розвору́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розворушувати — Ворушити; (додій) розбурхувати, розрахувати, активізувати; (почуття) будити, викликати; (людей) хвилювати, тривожити, збуджувати, наелектризовувати; (душу) зворушувати, розчулювати; (діяльність) Р. розгортати. Словник синонімів Караванського
  3. розворушувати — I ворушити, зворушувати, перевалковувати, перегортати, перегрібати (валки), підворушувати, розпушати, розпушувати II див. ятрити Словник синонімів Вусика
  4. розворушувати — -ую, -уєш, недок., розворушити, -рушу, -рушиш, док., перех. 1》 Ворушачи, перекидати, перевертати або розкидати що-небудь. || Ворушачи що-небудь, вчиняти розгардіяш. || Руйнувати, знищувати що-небудь. || розм. Примушувати кого-небудь рухатися. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розворушувати — РОЗВОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВОРУШИ́ТИ, рушу́, ру́шиш, док., що. 1. Ворушачи, щось перекидати, перевертати, розкидати. Працюючи, розворушиш родючу землю – і вона тобі у відповідь житами зросте, пшеницями підведеться... (П. Тичина); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. розворушувати — Розвору́шувати, -ру́шую, -ру́шуєш; розворуши́ти, -рушу́, -ру́шиш, -ру́шать; розвору́ш, -ру́ште і -руши́, -ші́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розворушувати — РОЗВОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВОРУШИ́ТИ, рушу́, ру́шиш, док., перех. 1. Ворушачи, перекидати, перевертати або розкидати що-небудь. Працюючи, розворушиш родючу землю — і вона тобі у відповідь житами зросте, пшеницями підведеться… (Тич. Словник української мови в 11 томах
  8. розворушувати — Розворушувати, -шую, -єш сов. в. розворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Расшевеливать, расшевелить. Левиц. Пов. 189, 146, 13. Словник української мови Грінченка