1. Словник української мови в 11 томах

розвінчання

РОЗВІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розвінча́ти.

Поема «Демон» не апофеоз «демонізму», а розвінчання його (Рильський, III, 1956, 207);

Типове для Лесі Українки, Коцюбинського — це не тільки викриття й розвінчання буржуазних ідей і їх носіїв, а й ствердження того нового, що народжувалося й зростало в революційній боротьбі народу (Іст. укр. літ.. І, 1954, 597).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвінчання — розвінча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розвінчання — -я, с. Дія за знач. розвінчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвінчання — РОЗВІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розвінча́ти. Поема “Демон” не апофеоз “демонізму”, а розвінчання його (М. Рильський); Д. І. Менделєєв організував комісію для розвінчання модного в той час спіритизму (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. розвінчання — ВИКРИТТЯ́ (виявлення й засудження чогось негативного в кому-, чому-небудь), РОЗВІНЧА́ННЯ. Центральний конфлікт цієї комедії пов'язаний з викриттям міщанства (з журналу); Однією з важливих тем сатири була й залишається тема розвінчання бюрократизму в найрізноманітніших його виявах (з газети). Словник синонімів української мови