1. Словник української мови в 11 томах

розвінчуватися

РОЗВІ́НЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. розм., заст. Припиняти церковний шлюб з ким-небудь.

[Олена:] А цей перстень (зрива з пальця перстень) хай він пропаде, — це Андріїв перстень!.. (Кида його у вікно). Тепер я з Андрієм розвінчалась! (Кроп., І, 1958, 474).

2. тільки недок., перен. Пас. до розві́нчувати 3.

У кінодрамі «Охоронець музею».., присвяченій темі переходу буржуазної інтелігенції на бік революції, розвінчувався буржуазний націоналізм (Укр.. кіномист., II, 1959, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвінчуватися — розві́нчуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розвінчуватися — -уюся, -уєшся, недок., розвінчатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 розм., заст. Припиняти. 2》 тільки недок., перен. Пас. до розвінчувати 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвінчуватися — РОЗВІ́НЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. розм., заст. Припиняти церковний шлюб із кимсь. [Олена:] А цей перстень (зрива з пальця перстень) хай він пропаде, – це Андріїв перстень!.. (Кида його у вікно). Словник української мови у 20 томах