розвінчувати
РОЗВІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Робити недійсним чиє-небудь вінчання на царство, князівство і т. ін.
— Ми тебе на державу вінчали, Ми тебе й розвінчаєм сами. І коли проти нас ти повстанеш, Проти тебе повстанемо ми (Л. Укр., І, 1951, 361).
2. розм., заст. Припиняти церковний шлюб з ким-небудь.
[Xведір:] Хто ж тебе розвінча? [Іван:] А на што мнє розвінчуваться? Я і женатий, как нежонатий (Мирний, V, 1955, 242).
3. перен. Позбавляти слави, громадського визнання, показуючи, розкриваючи негативні риси чиєї-небудь поведінки, вдачі.
Треба ще раз зважити на самолюбство цього молодика — не розвінчувати його перед цілим цехом (Шовк., Інженери, 1956, 178);
Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (Мур., Свіже повітря.., 1962, 175);
// Викривати, засуджувати кого-, що-небудь.
Сатира і гумор покликані розвінчувати і гострим словом випікати те зло і недоліки, які є в нашому житті (Мал., Думки.., 1959, 86);
Мистецтво завжди щось стверджує, підтримує, підносить як взірець прекрасного, а щось відкидає, заперечує, розвінчує як потворне, віджиле, чуже поступові життя і людині (Рад. літ-во, 2, 1968, 19);
Це звичайне запитання враз розвінчало нового знайомого (Донч., V, 1957, 21);
Величезна заслуга Леніна полягає в тому, що він не тільки розвінчав колоніалізм, але й указав шляхи визволення поневолених ним народів (Ком. Укр., 5, 1960, 29).
Значення в інших словниках
- розвінчувати — розві́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розвінчувати — (царя) скидати з царства, усувати з трону, знетронювати; (когось) позбавляти слави, компромітувати, о. скидати з п'єдесталю <-алу>, п! ЗНЕСЛАВЛЮВАТИ, РОЗКРИВАТИ; (ідею, явище) викривати неґативи чого; (вінчаних) розлучати. Словник синонімів Караванського
- розвінчувати — Розвінчати, бичувати, викривати, засуджувати, осуджувати, таврувати Фразеологічні синоніми: виводити на свіжу воду; виводити на світло; виводити на світло денне; виводити на чисте; виводити на чисту воду; виводити на яв; витягати за вухо на сонце... Словник синонімів Вусика
- розвінчувати — -ую, -уєш, недок., розвінчати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Робити недійсним чиє-небудь вінчання на царство, князівство і т. ін. 2》 розм., заст. Припиняти церковний шлюб з ким-небудь. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвінчувати — РОЗВІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Робити недійсним чиє-небудь вінчання на царство, князівство і т. ін. – Ми тебе на державу вінчали, Ми тебе й розвінчаєм [розвінчаємо] сами. Словник української мови у 20 томах
- розвінчувати — ВИКРИВА́ТИ кого, що (установлювати негативні, злочинні дії або причетність когось до них), РОЗКРИВА́ТИ, РОЗВІ́НЧУВАТИ, ВИЯВЛЯ́ТИ, ДЕМАСКУВА́ТИ. — Док. Словник синонімів української мови
- розвінчувати — Розвінчувати, -чую, -єш сов. в. розвінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Развѣнчивать, развѣнчать. Сами його розвінчали, скинули з престола. ГІ. 101. Словник української мови Грінченка