розвінчувати
РОЗВІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Робити недійсним чиє-небудь вінчання на царство, князівство і т. ін.
– Ми тебе на державу вінчали, Ми тебе й розвінчаєм [розвінчаємо] сами. І коли проти нас ти повстанеш, Проти тебе повстанемо ми (Леся Українка);
Його розвінчали, скинули з престолу (Сл. Б. Грінченка).
2. розм., заст. Припиняти церковний шлюб із кимсь.
[Хведір:] Хто ж тебе розвінча? [Іван:] А на што мнє [навіщо мені] розвінчуваться? Я і женатий [жонатий], как [як] неженатий [нежонатий] (Панас Мирний).
3. перен. Позбавляти слави, громадського визнання, показуючи, розкриваючи негативні риси чиєсь поведінки, вдачі.
Треба ще раз зважити на самолюбство цього молодика – не розвінчувати його перед цілим цехом (Ю. Шовкопляс);
Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (І. Муратов);
// Викривати, засуджувати кого-, що-небудь.
Сатира і гумор покликані розвінчувати і гострим словом випікати те зло і недоліки, які є в нашому житті (А. Малишко);
Мистецтво завжди щось стверджує, підтримує, підносить як взірець прекрасного, а щось відкидає, заперечує, розвінчує як потворне, віджиле, чуже поступові життя і людині (з наук. літ.);
Це звичайне запитання враз розвінчало нового знайомого (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- розвінчувати — розві́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розвінчувати — (царя) скидати з царства, усувати з трону, знетронювати; (когось) позбавляти слави, компромітувати, о. скидати з п'єдесталю <-алу>, п! ЗНЕСЛАВЛЮВАТИ, РОЗКРИВАТИ; (ідею, явище) викривати неґативи чого; (вінчаних) розлучати. Словник синонімів Караванського
- розвінчувати — Розвінчати, бичувати, викривати, засуджувати, осуджувати, таврувати Фразеологічні синоніми: виводити на свіжу воду; виводити на світло; виводити на світло денне; виводити на чисте; виводити на чисту воду; виводити на яв; витягати за вухо на сонце... Словник синонімів Вусика
- розвінчувати — -ую, -уєш, недок., розвінчати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Робити недійсним чиє-небудь вінчання на царство, князівство і т. ін. 2》 розм., заст. Припиняти церковний шлюб з ким-небудь. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвінчувати — ВИКРИВА́ТИ кого, що (установлювати негативні, злочинні дії або причетність когось до них), РОЗКРИВА́ТИ, РОЗВІ́НЧУВАТИ, ВИЯВЛЯ́ТИ, ДЕМАСКУВА́ТИ. — Док. Словник синонімів української мови
- розвінчувати — РОЗВІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Робити недійсним чиє-небудь вінчання на царство, князівство і т. ін. — Ми тебе на державу вінчали, Ми тебе й розвінчаєм сами. Словник української мови в 11 томах
- розвінчувати — Розвінчувати, -чую, -єш сов. в. розвінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Развѣнчивать, развѣнчать. Сами його розвінчали, скинули з престола. ГІ. 101. Словник української мови Грінченка