1. Словник української мови в 11 томах

розвінчування

РОЗВІ́НЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. розві́нчувати.

Гротескні образи і порівняння служать поетові в його сатиричному розвінчуванні ненависної йому дійсності, «царів» і «царят» (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 28);

Вся творчість Коцюбинського останніх років життя — це нещадне викриття буржуазно-поміщицького лібералізму, розвінчування героїв реакції (Ком. Укр., 9, 1964, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвінчування — розві́нчування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розвінчування — -я, с. Дія за знач. розвінчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвінчування — РОЗВІ́НЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. розві́нчувати. Гротескні образи і порівняння служать поетові [Т.Шевченкові] в його сатиричному розвінчуванні ненависної йому дійсності (М. Рильський); Головна лінія розвитку літератури полягає .. Словник української мови у 20 томах