1. Словник української мови в 11 томах

розвішаний

РОЗВІ́ШАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розві́шати.

В щілинах [скелі] зеленіли пучки трави, жовтих квіток, подекуди стриміли невеличкі зелені кущі глоду та шипшини, неначе канделябри, розвішані на стіні (Н.-Лев., III, 1956, 37);

Фронт, якого вдень уже було не чути, вночі ще глухо стугонів невиразним, наче підземним гулом. Щовечора на обрії спалахували далекі, ледве помітні «лампади», розвішані літаками (Гончар, IV, 1960, 47);

// розві́шано, безос. присудк. сл.

На стінах розвішано одяг Андріїв і Валин (Коп., Лейтенанти, 1947, 204).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвішаний — розві́шаний дієприкметник від: розві́шати Орфографічний словник української мови
  2. розвішаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розвішати. || розвішано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвішаний — РОЗВІ́ШАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розві́шати. В щілинах [скелі] зеленіли пучки трави, жовтих квіток, подекуди стриміли невеличкі зелені кущі глоду та шипшини, неначе канделябри, розвішані на стіні (І. Словник української мови у 20 томах