1. Словник української мови в 11 томах

розгарячілий

РОЗГАРЯЧІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розгарячі́ти;

// У знач. прикм.

Петро Антонович гладив розгарячілу доньчину голівку (М. Ол., Леся, 1960, 37);

Грубий брук примусив припинити розгарячілого коня (Ле, Ю. Кудря, 1956, 83);

Розгарячілий Максим зайшов до кімнати. Кинувши від порога слова привітання, не переводячи подиху, запитав: — Ну, як мої вірші? (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 217).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгарячілий — розгарячі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розгарячілий — див. запальний Словник синонімів Вусика
  3. розгарячілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до розгарячіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розгарячілий — РОЗГАРЯЧІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до розгарячі́ти. Голубар легко наздогнав свій загін, навіть виїхав трохи розгарячілим конем наперед (Іван Ле); // у знач. прикм. Петро Антонович гладив розгарячілу доньчину голівку (М. Словник української мови у 20 томах