1. Словник української мови в 11 томах

розгвинчувати

РОЗГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГВИНТИ́ТИ, гвинчу́, гвинти́ш, док., перех.

1. Роз’єднувати на частини що-небудь згвинчене.

Він заклопотано розгвинчує якусь апаратуру, складаючи її (Ю. Янов., IV, 1959, 78);

Данко неохоче розгвинчує свої коньки (Вільде, Повнол. діти, 1960, 179).

2. перен., розм. Робити неврівноваженим, нетвердим.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгвинчувати — розгви́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розгвинчувати — -ую, -уєш, недок., розгвинтити, -гвинчу, -гвинтиш, док., перех. 1》 Роз'єднувати на частини що-небудь згвинчене. 2》 перен., розм. Робити неврівноваженим, нетвердим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгвинчувати — Викручувати, викрутити, повикручувати, (див. противн. нагвинчувати) Словник чужослів Павло Штепа
  4. розгвинчувати — РОЗГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГВИНТИ́ТИ, гвинчу́, гвинти́ш, док. 1. що. Роз'єднувати на частини що-небудь згвинчене. Він заклопотано розгвинчує якусь апаратуру, складаючи її (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. розгвинчувати — Розгвинчувати, -чую, -єш сов. в. розгвинти́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Развинчивать, развинтить. Словник української мови Грінченка