1. Словник української мови в 11 томах

розгвинчуватися

РОЗГВИ́НЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗГВИНТИ́ТИСЯ, гвинчу́ся, гви́нтишся, док.

1. Роз’єднуватися на частини (про що-небудь згвинчене).

2. перен., розм. Ставати неврівноваженим.

— Руки в тебе працьовиті, робочі. Отак би всім починати свою біографію, бо як розгвинтиться котрий замолоду, то вже не скоро схаменеться (Гур., Друзі.., 1959, 139);

// Виходити із стану нормального функціонування.

— Був [Сиволап] оце в мене. Зовсім нерви розгвинтилися в людини (Ткач, Плем’я.., 1961, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгвинчуватися — розгви́нчуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розгвинчуватися — -уюся, -уєшся, недок., розгвинтитися, -гвинчуся, -гвинтишся, док. 1》 Роз'єднуватися на частини (про що-небудь згвинчене). 2》 перен., розм. Ставати неврівноваженим. || Виходити зі стану нормального функціонування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгвинчуватися — РОЗГВИ́НЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗГВИНТИ́ТИСЯ, гвинчу́ся, гви́нтишся, док. 1. Роз'єднуватися на частини (про що-небудь згвинчене). 2. перен., розм. Ставати неврівноваженим. – Руки в тебе працьовиті, робочі. Словник української мови у 20 томах