розгризати
РОЗГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш; недок., РОЗГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., перех. Гризучи, розкушувати, розтирати зубами що-небудь тверде, міцне.
Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Мушк., Серце.., 1962, 58);
— Галько, спали їх, ножами зріж! Зріж на мені пута, — вив Карпо, всмоктуючи тілом вірьовки, розгризаючи їх зубами (Тют., Вир, 1964, 386);
Одна з мавп схопила горіх обома лапами й спритно розгризла, вибираючи зерно… (Донч., Ю. Васюта, 1950, 150).
◊ Розгри́зти горі́х — вирішити, розплутати яку-небудь важку, заплутану справу.
Нехай вже раз той горіх розгризу (Номис, 1864, № 4937).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розгризати — розгриза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розгризати — -аю, -аєш, недок., розгризти, -зу, -зеш, док., перех. Гризучи, розкушувати, розтирати зубами що-небудь тверде, міцне. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгризати — РОЗГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш; недок., РОЗГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., що. Гризучи, розкушувати, розтирати зубами що-небудь тверде, міцне. Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Ю. Мушкетик); – Галько, спали їх, ножами зріж!... Словник української мови у 20 томах
- розгризати — ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Словник синонімів української мови