роздавлений

РОЗДА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до роздави́ти.

Навесні пароплав був роздавлений кригою (Видатні вітч. геогр.., 1954, 100);

Кожен користався Дніпром по-своєму. Той гнав на ньому плоти, той купався, а Ганна Лавренко, ця мала його собі тепер люстром, замість люстерка, роздавленого в дорозі (Гончар, Таврія, 1952, 60);

[Шервуд:] Роздавлений, я не благаю про помилування. Але чому ж мені судилося помирати так повільно і в таких муках!.. (Лев., Драми.., 1967, 476);

// У знач. прикм.

Руку розняли — там лежав роздавлений рак (Мирний, І, 1954, 314);

Зареготав вітер. В страху останнім ревнули дерева, ріжущим [ріжучим] криком закричало роздавлене якесь звіря (Хотк., II, 1966, 221).