1. Словник української мови в 11 томах

роздрочувати

РОЗДРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех., розм. Те саме, що роздрато́вувати 1.

— Якби ви мені сказали, я б дала [порошки]… — промовила Софія собі на лихо, бо тим роздрочила баронесу вкрай (Л. Укр., III, 1952, 529);

// Дратуючи, роздражнювати кого-небудь (звичайно тварин).

Дуже розходився [бугай… Певно, хтось його роздрочив (Кучер, Прощай.., 1957, 241);

Все село обходив [Іван Тимофійович], усіх куркульських собак роздрочив, а худоби ніде не дістав (Стельмах, II, 1962, 412).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздрочувати — роздро́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. роздрочувати — див. дражнити Словник синонімів Вусика
  3. роздрочувати — -ую, -уєш, недок., роздрочити, -рочу, -рочиш, док., перех., розм. Те саме, що роздратовувати 1). || Дратуючи, роздражнювати кого-небудь (зазвичай тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. роздрочувати — РОЗДРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., кого, розм. Те саме, що роздрато́вувати 1. – Якби ви мені сказали, я б дала [порошки]... Словник української мови у 20 томах
  5. роздрочувати — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови