1. Словник української мови в 11 томах

розділення

РОЗДІ́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. розділи́ти, розділя́ти.

Копенгагенський конгрес прямо осудив розділення професійних спілок за національностями (Ленін, 24, 1972, 284);

Мати безмірно рада листуванню з донькою, пише, що приїде, як тільки попродає дещо з того, що залишиться їй після розділення майна з чоловіком (Автом.., Щастя.., 1959, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розділення — розді́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розділення — [роуз'д’ілеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. розділення — -я, с. Дія за знач. розділити, розділяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розділення — РОЗДІ́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. розділи́ти, розділя́ти. Ви думаєте, мир приніс я вам на землю? Не мир, а меч, страшенне розділення [розділення]. Ні вашим молитвам, ні каяттю, не внемлю [вірю], О ви, перелюбне і людожерне плем'я! (П. Словник української мови у 20 томах
  5. розділення — Розділення, -ня с. Раздѣленіе. Чи думаєте, що прийшов дати впокій на землі? Ні, глаголю вам, а розділення. Єв. Л. ХІІ. 51. Словник української мови Грінченка