1. Словник української мови в 11 томах

розділений

РОЗДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розділи́ти.

Волосся [у Марії] зачесане з мистецькою простотою, розділене проділем (Л. Укр., III, 1952, 176);

Тоня.. зорила крізь кущ на Віталія так, ніби шкодувала, що вони розділені кущем (Гончар, Тронка, 1963, 51);

А ти — люби! Та так, щоб бурі крила Любов дала на трудному путі. І не розділена — вливала в серце сили, Ніким не прийнята — підносила в житті! (Забашта, Квіт.., 1960, 89);

// розді́лено, безос. присудк. сл.

В останню мить їхню колону теж розділено, відокремлено тільки передніх (Загреб., Диво, 1968, 324).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розділений — розді́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розділений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розділити. || розділено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розділений — РОЗДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розділи́ти. Волосся [у Марії] зачесане з мистецькою простотою, розділене проділем (Леся Українка); Тоня .. зорила крізь кущ на Віталія так, ніби шкодувала, що вони розділені кущем (О. Гончар); А ти – люби!... Словник української мови у 20 томах
  4. розділений — Розді́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)