роззолочений
РОЗЗОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззолоти́ти.
Хмара виповзла з забузьких польських полів, захопила західний обрій і, зсупивши два кінці, роззолочені зсередини сонцем, як дрімучі брови, переповзла державний кордон на цей бік (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 72).
2. у знач. прикм. Розшитий або окантований золотом, позолотою.
Щоб приховати збудження від розмови, взявся [Моторний] приладнати на видному місці новий роззолочений прапор (Ле, Право.., 1957, 37);
Олександра Григоровича посадовили в роззолоченому кріслі (Полт., Повість.., 1960, 315);
// Іскристий (про вино).
Добрі друзі ллють в бокали Роззолочене вино (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- роззолочений — роззоло́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- роззолочений — див. прикрашений Словник синонімів Вусика
- роззолочений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роззолотити. || роззолочено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Розшитий або окантований золотом, позолотою. || Іскристий (про вино). Великий тлумачний словник сучасної мови
- роззолочений — РОЗЗОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до роззолоти́ти. Хмара виповзла з забузьких польських полів, захопила західний обрій і, зсупивши два кінці, роззолочені зсередини сонцем, як дрімучі брови, переповзла державний кордон на цей бік (В. Бабляк). 2. у знач. Словник української мови у 20 томах
- роззолочений — Роззоло́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)