1. Словник української мови в 11 томах

роззявкуватий

РОЗЗЯВКУВА́ТИЙ, а, е., розм. Позбавлений спритності, незграбний, неуважний.

Розрізала [Ганна] собі пальця. Марта Гаврилівна за те виспівала їй кілька докірливих слів, мовляв, «ой же ж і виросла ти, дівко, отака роззявкувата!» (Коз., Сальвія, 1959, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роззявкуватий — роззявкува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. роззявкуватий — див. неуважний Словник синонімів Вусика
  3. роззявкуватий — -а, -е, розм. Позбавлений спритності, незграбний, неуважний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. роззявкуватий — РОЗЗЯВКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Позбавлений спритності, незграбний, неуважний. Розрізала [Ганна] собі пальця. Марта Гаврилівна за те виспівала їй кілька докірливих слів, мовляв, “ой же ж і виросла ти, дівко, отака роззявкувата!” (В. Козаченко). Словник української мови у 20 томах
  5. роззявкуватий — НЕУВА́ЖНИЙ (який не відзначається уважністю, не вміє зосереджуватися на чому-небудь), НЕУВА́ЖЛИВИЙ рідше, РОЗЗЯ́ВКУВА́ТИЙ розм. На уроках Ігор сидів задумливий і неуважний (І. Багмут); Розрізала (Ганна) собі пальця. Словник синонімів української мови
  6. роззявкуватий — Роззявкуватий, -а, -е Разиня, невнимательный. Мужик роззявкуватий. Черк. у. Словник української мови Грінченка