роззявлений
РОЗЗЯ́ВЛЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззя́вити.
Микита Уласович як позіхав та побачив сеє диво [відьму], та так йому рот роззявлений і зоставсь (Кв.-Осн., II, 1956, 183);
Пам’ятники імператорів та їх коней з бронзи, і їх орлів і левів з люто роззявленими пащами впадуть потрощені під ноги (Довж., І, 1958, 322).
2. у знач. прикм. Відкритий, розтулений, перев. широко (про рот, пащу і т. ін.).
З-за причілкового угла [рогу] Ганна побачила.. барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкіреними зубами (Н.-Лев., І, 1956, 87);
Було з чого дивуватися. Інший, може б, так і стояв з роззявленим ротом. А я мусив опанувати себе (Мик., Кадильниця, 1959, 37);
*Образно. Роззявлені роти чемоданів наганяли сум (Вільде, Повнол. діти, 1960, 27);
// Відкритий, відчинений (звичайно широко — про ворота, двері і т. ін.).
В роззявлені завжди ворота видно було, як колись чистий двір заріс бур’яном, як самий палац опустився (Мирний, IV, 1955, 16);
В роззявлені двері блищали маховики, зуби й колеса жаток… (Головко, І, 1957, 67).
Значення в інших словниках
- роззявлений — роззя́влений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- роззявлений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роззявити. 2》 у знач. прикм. Відкритий, розтулений, перев. широко (про рот, пащу і т. ін.). || Відкритий, відчинений (зазвичай широко – про ворота, двері і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- роззявлений — РОЗЗЯ́ВЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до роззя́вити. Микита Уласович як позіхав та побачив сеє диво [відьму], та так йому рот роззявлений і зоставсь (Г. Словник української мови у 20 томах