1. Словник української мови в 11 томах

розкаркатися

РОЗКА́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

1. Почати сильно і часто каркати (звичайно про воронів, ворон).

На панській груші в саду каркнув ворон, Євдоким Юренко люто жбурнув на нього дрючком. — Розкаркався, холеро! (Стельмах, І, 1962, 389);

На тонких пагонах молодої акації вигойдуються гави. Забачили машину — витягують товсті незугарні дзьоби, здіймають крила, деруть горлянки — розкаркалися (Логв., Давні рани, 1961, 131).

2. перен., зневажл. Почати говорити про настання чого-небудь неприємного.

— Помремо ми, Остапе, хто на могилу нашу прийде? — Ет, розкаркалася, наче ворона! — розсердився Остап (Кочура, Родина.., 1962, 288).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкаркатися — розка́ркатися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розкаркатися — -аюся, -аєшся, док., розм. 1》 Почати сильно і часто каркати (зазвичай про воронів, ворон). 2》 перен., зневажл. Почати говорити про настання чого-небудь неприємного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкаркатися — РОЗКА́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. Почати сильно і часто каркати (звичайно про ворон). У саду каркнув ворон, Євдоким Юренко люто жбурнув на нього дрючком. – Розкаркався, холеро! (М. Словник української мови у 20 томах