1. Словник української мови у 20 томах

розкаркатися

РОЗКА́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

1. Почати сильно і часто каркати (звичайно про ворон).

У саду каркнув ворон, Євдоким Юренко люто жбурнув на нього дрючком. – Розкаркався, холеро! (М. Стельмах);

Забачили [ґави] машину – витягують товсті незугарні дзьоби, здіймають крила, деруть горлянки – розкаркалися (В. Логвиненко);

– А-а, це старі ворони .. Розкаркалися, розкружелялися... Киш. киш!.. Ви ж бачите. що я живий!.. (Василь Шевчук).

2. перен., зневажл. Почати говорити про настання чого-небудь неприємного.

– Помремо ми, Остапе, хто на могилу нашу прийде? – Ет, розкаркалася, наче ворона! – розсердився Остап (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкаркатися — розка́ркатися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розкаркатися — -аюся, -аєшся, док., розм. 1》 Почати сильно і часто каркати (зазвичай про воронів, ворон). 2》 перен., зневажл. Почати говорити про настання чого-небудь неприємного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкаркатися — РОЗКА́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. Почати сильно і часто каркати (звичайно про воронів, ворон). На панській груші в саду каркнув ворон, Євдоким Юренко люто жбурнув на нього дрючком. — Розкаркався, холеро!... Словник української мови в 11 томах