1. Словник української мови у 20 томах

розкаряка

РОЗКАРЯ́КА, и, ж., розм.

1. Що-небудь незграбно вигнуте, розчепірене.

Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте, розчавлюйте упень! (М. Бажан);

Вербовий корч майже не тримався на воді. Але те не злякало Фреда. Він десь роздобув зручного кілка і тепер, навертівши штани й сорочку на голову, мов турок чалму, сміливо всівся в розкаряці (Ю. Збанацький).

2. Дерево з вигнутим розгалуженням у верхній частині короткого стовбура.

Яблуня-розкаряка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкаряка — розкаря́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розкаряка — див. карячкуватий; кривий Словник синонімів Вусика
  3. розкаряка — -и, ж., розм. 1》 Що-небудь незграбно вигнуте, розчепірене. 2》 Дерево з вигнутим розгалуженням у верхній частині короткого стовбура. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розкаряка — моск. розчепіра розчепіра Словник чужослів Павло Штепа
  5. розкаряка — КРИВОНО́ГИЙ ім. (людина з кривими, розкаряченими ногами), РОЗКАРЯ́КА розм., РОЗЧЕПІ́РА розм., КРИВОНІ́ЖКА розм. Була тут шляхта і міщани.. Були багаті і убогі, Прямі були і кривоногі (І. Котляревський). Словник синонімів української мови
  6. розкаряка — Розкаря́ка, -ки, -ці; -ря́ки, -ря́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розкаряка — РОЗКАРЯ́КА, и, ж., розм. 1. Що-небудь незграбно вигнуте, розчепірене. Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте, розчавлюйте упень!... Словник української мови в 11 томах