1. Словник української мови в 11 томах

розкаюватися

РОЗКА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗКА́ЯТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., без додатка, у чому, рідко за що.

1. Визнавати помилковість якого-небудь свого вчинку; шкодувати, усвідомлюючи необачність вчиненого.

Савелій [персонаж поеми «Кому на Руси жить хорошо?» Некрасова] розповідає, як живим закопали в землю ненависного управителя. І такими словами розповідає, що відчуваєш: гордиться він цим, а не розкаюється (Талант.., 1958, 88);

Чи вистачить сили втримати дамбу проти панцированої навали «Шьонрайху?» Чи не розкаються згодом і Воронцов, і Самієв у своїй упертості? (Гончар, III, 1959, 367).

2. церк. Признаватися в своїх гріхах; сповідатися.

— І навіщо таке казати, людина він [отець Симон] набожна і давно розкаявся за свої гріхи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкаюватися — розка́юватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розкаюватися — Каятися, (у непоправному) гризти лікті; (на сповіді) сповідатися. Словник синонімів Караванського
  3. розкаюватися — див. каятися Словник синонімів Вусика
  4. розкаюватися — -ююся, -юєшся, недок., розкаятися, -аюся, -аєшся, док., без додатка, у чому, рідко за що. 1》 Визнавати помилковість якого-небудь свого вчинку; шкодувати, усвідомлюючи необачність вчиненого. 2》 церк. Зізнаватись у своїх гріхах; сповідатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розкаюватися — Каятися, покаятися, скаюватися, скаятися, укаюватися, укаятися, повкаюватися, жалкувати, зажалковувати, зажалкувати, позажалковувати, нажалковуватися, нажалкуватися, понажалковуватися, пожалковувати, пожалкувати, шкодувати, зішкодовувати, зішкодувати, позішкодовувати, пошкодовувати, пошкодувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. розкаюватися — РОЗКА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗКА́ЯТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., у чому, рідко за що. 1. Визнавати помилковість якого-небудь свого вчинку; шкодувати, усвідомлюючи необачність вчиненого. Словник української мови у 20 томах
  7. розкаюватися — ШКОДУВА́ТИ за чим, про (за) що, із спол. щ о (переживати через щось непоправне, втрачене, загублене), ЖАЛКУВА́ТИ, ЖА́ЛУВАТИ, ЖАЛІ́ТИ, УБОЛІВА́ТИ (ВБОЛІВА́ТИ), ДОСА́ДУВАТИ на що; КА́ЯТИСЯ в чому, РОЗКА́ЮВАТИСЯ в чому (у зробленому, вчиненому). — Док. Словник синонімів української мови